В Україні юристка Галина Василевська відома як співзасновник медичної платформи Medics, завдяки якій до першого етапу медичної реформи підключилися медзаклади Західної України.

Важливо 26 мільйонів документів українців злили в мережу: за справу взялася поліція

У світі – як фахівчиня з впровадження в інноваційні продукти захисту особистої інформації і даних користувачів. Завдяки її допомозі понад тисяча організацій в світі можуть вибудовувати власні стратегії щодо дотримання приватності.

Чому в Кремнієвій долині працювати в сфері технологій простіше, в чому особливості роботи з держструктурами в Україні та США і навіщо потрібно захищати особисту інформацію – Василевська розповіла в інтерв'ю 24 каналу.

Галина Василевська / Фото надано Василевською

Нове нормально буде цифровим

За Вашими словами, в вас завжди боролося бажання змінювати світ і верховенство права. Чому так?

Бажання займатися правом і будувати продукт було професійною дилемою, яка мене привела в прямому сенсі на край світу – до Сан-Франциско. Мені хотілося робити щось хороше і я зрозуміла, що в світі технологій це робити значно простіше. Світ не змінюється тільки в одній галузі, або в інший. Він змінюється одночасно в багатьох галузях. І ось працювати на цьому стику між ними – дуже цікаво.

А чому у нас тут світ не виходить змінювати, не нехтуючи верховенство права? Зі світом щось не так?

Зі світом все так. У Кремнієвій Долині працювати з продуктами для регульованих галузей простіше. Тут інновації – це велика індустрія і глибоко розвинена екосистема. Люди розуміють, що в цьому є потенціал і соціальна потреба. Тому в це вкладають гроші і створюють інфраструктуру. Тому тут трохи легше створювати нові інструменти для тих галузей, які взагалі складно піддаються змінам, але які є важливими для всіх людей – охорона здоров'я, фінанси, держсектор, юридичні послуги.

Другий момент – тут є ринок. Більшість того, що можна було розробити в B2C (бізнес для клієнта) вже покрито сервісами. Конкурувати з Google, Facebook або Amazon зараз досить складно з точки зору пропозиції для кінцевого споживача. При цьому B2B сегмент, мені здається, вкрай недообслугований. Є галузі, в яких просто немає адекватних рішень. Або є диспропорція в зіставленні ціни і якості надання. Тому B2B – зрозуміла ринкова ніша, яку потрібно заповнити.

Галина Василевська / Фото надано Василевською

Все зараз диджитал. В цьому майбутнє, в якому ми прямо зараз вчимося жити. У режимі ізоляції. Зараз це стало ще більш очевидно.

Через карантин?

В тому числі. Мені дуже подобається жарт: "Хто був спонсором диджитал-трансформації вашої організації? Варіант А – CEO, варіант В – CTO, варіант С – SARS-CoV2". Це дійсно так. Ряд сервісів, якими керували особисто, тепер диджиталізуються.

Кажуть, що коли пандемія відступить, ми повернемося до нормального життя. Чи не повернемося. Нове нормально – це зараз. Трансформація, яка сталася, вона нікуди не дінеться. Все одно будемо всюди ходити з антисептиком для рук і вибирати дзвінок замість години їзди в одну сторону пробками на зустріч. Івент-бізнес і конференції в офлайні чекають великі трансформації.

Тобто, нове нормально буде цифровим?

Так. Це погано з точки зору живої комунікації. З іншого боку, все, що буде пов'язано з людською взаємодією, буде дуже цінним. Це круто, тому що ми дійсно розуміємо, як мало нам потрібно для щастя і як змінюється роль людського фактора.

В України потенціал в диджиталі значно більше

Україну в цьому новому цифровому нормально Ви собі як уявляєте?

Думаю, в України великий потенціал. Щиро вірю, що у будь-якого зростаючого ринку перспектив адаптуватися до цієї ситуації значно більше. Американська система ригідна до остраху, особливо в охороні здоров'я і банківській системі.

Дуже простий приклад. В Америці, коли потрібно було оплачувати кампус в університеті, мені сказали виписати чек. Я відкрила Google і пошукала, як виписують чек. Чеки тут дуже поширені. Мобільні платежі не так популярні та в більшості місць все ще потрібно свайпати карткою. Зрозуміло, що так розвивалася їх система: спочатку – банки, потім – чеки, потім – пластик, потім – мобільні платежі. У кожної з цих ланок і до цього дня є шматочок ринку, на якому вони заробляють. Відповідно, кожна з цих ланок еволюції за свій осередок заробітку буде триматися. В Україні не було чеків, не було споживчого банкінгу як такого.

Тобто, ми стрімко промчали через це все і прийшли відразу до пластику і цифри.

Абсолютно. Тому в нас робити якісь круті речі значно простіше. Не потрібно взаємодіяти з великою кількістю ланок, навколо кожної з яких є багато дуже складного регулювання. У нас потенціал в диджиталі значно більший.

Я знаю багатьох людей, які запустили в Україні цифрові освітні послуги, різноманітні платформи, масу сервісів, які в Штатах було б втілити дуже складно. І це дуже цікаво. Це показує, що будь-яка криза – це можливість.

Галина Василевська / Фото надано Василевською

Про Вас дуже багато писали, як про людину, яка займалася цифровою трансформацією медицини в Західній Україні.

Є така справа.

Чому саме там?

Так історично склалося. Мої співзасновники – з Хмельницького. Ми вирішили, що відштовхуватися від ринку, який ти краще знаєш, трохи простіше. Концентрувалися на тому, що регіональна репрезентативність, куди важливіше, ніж покриття всієї країни. Тому що добре мати доступ до всіх клінік міста і давати жителям цього міста можливість записатися до всіх лікарів в ньому. Так кінцева цінність, яка приноситься споживачеві, вище.

З цікавого, коли ми три роки тому намагалися говорити про телемедицину та електроні рецепти, всі говорили: "Ну, про що ж ви? Не буде працювати. Нікому не треба". Зараз деякі мої знайомі, які записуються на онлайн-консультації до спеціалістів періодично пишуть: "Галя, ну ми тепер усім цим користуємося". Це дилема інноватора – вийти на ринок занадто рано. В Долині говорять про цвинтар продуктів. Всі знають про тих, хто провалився, бо прийшов на ринок "занадто пізно". Це простіше оцінити. А ось "занадто рано" – з цим складніше. Ринок може доходити до того довше.

Медреформі потрібен час і грамотне управління

Як у вас з Mеdics вийшло вкластися в "якраз вчасно" з виходом?

Це, по-перше, великі-великі зусилля всієї команди, яка продовжує розвивати цей проект. Вони великі молодці. Друге, Mеdics – велика частина медичної реформи, як вендор. Вона розвивалася в тому ж напрямку. У нас був вказівник від ринку – куди йти, щоб не потрапити на цвинтар.

Галина Василевська / Фото надано Василевською

Тобто медична реформа – це важливо, тому що вона дала поштовх, щоб наша медицина як сервіс опинилася десь в районі сучасного світу?

Так. Але в ній є маса нюансів. Найголовніше – їй потрібен час і розумне управління. Якщо хтось думає, що у нас з'являться космічні кораблі і обладнання, яке є в кращих приватних європейських і американських лікарнях, вже завтра – розчарую. Цього не буде.

Не можна ставити систему охорони здоров'я останнім пріоритетом, витрачати на неї мінімальні суми, не притискати корупційні схеми, а завтра очікувати, що проведеться медреформа і всюди з'являться технології краще, ніж ШВЛ від Ілона Маска. Це так просто працювати не буде. Всьому потрібен час і послідовні зусилля.

Наскільки важко було працювати з українським міністерством охорони здоров'я?

На той момент Medics був частиною процесу. У МОЗ була інституційна можливість і бажання щось робити. Це дуже багато. Тому що основне, з чим доводиться воювати – небажання щось міняти. До того, як була сформована концепція реформи, міністерство зібрало бізнес, що працює в технологіях для охорони здоров'я і потім багато хто з цих компаній виступили як вендори реформи.

Те, що вважалося недоліком – має великий потенціал

Різниця між українськими та американськими державними структурами велика?

Велика. В Україні все набагато простіше робиться, тому що ринок менше, доступність всього менше і керованість всього інша. В Америці система працює абсолютно по-іншому, комунікація з державними структурами будується інакше. Те, з чим я зараз працюю – Каліфорнійський акт про захист персональних даних. Він вже вступив в силу та з 1 липня по ньому починають штрафувати. Зараз досі немає регулювання, яке б розповідало, як правильно його застосовувати. Я брала активну участь в консультаціях і в подачі зауважень і рекомендацій до цього регулювання.

По-перше, це більш масштабний процес. Коли ми щось подібне робили в Україні і виставляли це на громадське обговорення, кількість залучених людей була значно меншою. По-друге, тут процес набагато більш формалізований. По-третє, все, що пов'язано з інноваціями в державних структурах тут дуже складно працює. Тому що сам по собі державний сегмент жорстко зарегульований і має велику кількість процедур.

Виходить, що те, що ми звикли вважати недоліком – незлагодженість роботи державної машини, відсутність чітких процедур і своєрідна розхлябаність у всьому – може бути використано як перевага в розвитку держави?

Якщо правильно і розумно до цього підійти – 200%. У цього є зворотня сторона – непрозорість процесів і відсутність механізмів контролю, які у нас використовуються для вирішення цього питання. Якщо ці фактори прибрати, то мені здається, що у нас набагато більший потенціал для розвитку і трансформацій.

Галина Василевська / Фото надано Василевською

Ви б особисто взялися ось так особисто, за руку провести Україну в цифровий світ?

Я вже пробувала, три роки над цим працювала і зрозуміла, що без розуміння того, як це роблять ті, хто досягли успіху, не обійтися. Зараз мені цікаво подивитися, як це роблять в світі. Багато речей і процеси починаєш розуміти краще, коли бачиш іншу перспективу. Коли сидиш вдома, тобі здається, що у нас все недолуге, не пропорційне і якесь не таке. А потім дивишся по сторонам і виявляється, що можна вирішувати багато питань дуже просто і те, що вважалося недоліком – має великий потенціал.

Крім того, в США доступ до капіталу в сфері інновацій простіше і ринок зарегульований більш дружньо для бізнесу, в Україні цього поки немає. Відсутність капіталу і відсутність ресурсів дуже гальмує безліч світлих розумів в Україні. Як, до речі, і нерозуміння культури інших ринків. Мене часто запрошують на всякі конференції, битви стартапів і інкубатори. І я часто стикаюся з позицією "Ми запустимо це на американський ринок вже завтра!". Це – погана позиція.

Це так не працює?

Взагалі ні. Якщо ти закрутив бізнес в одній країні, то масштабувати його на ринок сусідньої країни – це складна робота. Бізнес в різних країнах ведеться по-різному. Те, що може бути застосовано в Україні, в такому ж вигляді, без адаптації, більше ніде працювати не буде.

Крім правил роботи ринку потрібно ще враховувати цільову аудиторію і її особливості. Ну і чого ще критично нам не вистачає – культури ведення справ. Мене сильно засмучує також незнання людьми англійської. Хоча, здавалося б, в 21 столітті – це базовий скілл, без якого в світі зараз жити погано. Необхідність пояснюватися з іншими людьми – це критично. Особливо – коли будуєш бізнес.

Ну, і розуміння культури і етики. В Америці ніхто не переписується в Facebook з робочих питань взагалі. Це – найприватніша частина життя американців, куди вони постять котиків, дітей, анонси благодійних зборів і фотки із зустрічей випускників. Коли я говорю американським друзям, що 90% робочих питань в Україні я вирішую через Facebook, вони просто не розуміють, як це. При цьому я знаю людей, які писали інвесторам в особисті повідомлення на Facebook. Але про такі закриті угоди я не знаю. Тут таке вторгнення в особистий простір лякає людей.

Дані – це нова нафта

Ось до слова про особистий простір. Особливості роботи з особистою інформацією...

О, це моя улюблена тема! Я цим займаюся постійно і мені дуже складно пояснити моїй мамі, чим саме я займаюся. Тому що я не ходжу до суду, не пишу контракти. Тому на її питання "Галя, а що ти робиш", я зазвичай відповідаю: "Мама, я роблю так, щоб наші з тобою розмови по Вайберу не записувалися.

Галина Василевська / Фото надано Василевською

Те, чим я займаюся – системи оптимізації забезпечення захисту особистих даних. Те, про що все знаю найкраще – це GDPR. Але є ще безліч більш локальних регулювань в цій сфері. Якщо ти глобальна компанія – тобі всьому цьому потрібно відповідати. Інакше доведеться зіткнутися з колосальними ризиками.

Наприклад, якими?

Перш за все – репутаційні. Якщо ти – глобальна компанія у якій стався витік даних – у тебе великі проблеми. Ще зі свого досвіду в Україні знаю транзакцій на мільйони, що не відбулися, тому що не було вирішено питання про персональні дані.

Зверніть увагу Як захистити дані в інтернеті: 5 важливих правил

Мені це завжди було цікаво, і я заглибилася в цю сферу. Тому що дані – це нова нафта. Значить регулювання в цій галузі – тема з великим потенціалом.

На цьому можна побудувати хороший бізнес?

Звичайно. На жаль часто ця сфера є дуже політизованою. Але вона буде розвиватися і зміцнюватися. Приватність – важливий щабель еволюції прав людини. З ростом ролі технологій – регулювання буде рости, і динаміка прийняття нових актів у цій сфері світом гарне тому підтвердження.

Ось я якраз займаюся тим, це – технічна сторона питання і управління ним в компаніях. Коли ти багатомільйонна корпорація, яка працює в багатьох країнах світу – керувати цим процесом досить складно. Я займаюся тим, що будую рішення, які дозволяють цими процесами керувати і формую юридичні вимоги під ці продукти.

Без регуляції отримаємо анархію з базами на дисках на Петрівці

В Україні зараз вже розуміють, що за звір такий ці приватні дані і навіщо вони потрібні?

Так! Я була цим позитивно здивована! Мені, як дуже приватній людині, писало багато компаній, які просили експертної думки з цього питання. Я знаю, що є робоча група, яка займається цим питанням розробки українського нормативного акта. В цьому є потенціал.

Галина Василевська / Фото надано Василевською

Якщо цю галузь не регулювати, то ми отримаємо повну анархію з базами даних на дисках на Петрівці. Розсилка смс від служб таксі – це дуже малий компонент, який не стосується чутливої ​​інформації. Уявіть, що буде, якщо ось так запросто можна буде дізнатися, який діагноз вам вчора поставив гінеколог, скільки у вас грошей на банківському рахунку, і так далі? Якщо ми говоримо про те, що майбутнє – диджитал, то в ньому теж повинні бути якісь рамки. Питання безпеки інформації та даних, особливо в сегменті В2В будуть критично важливими для будь-якого вашого зовнішнього клієнта. Якщо ви не будете знати, що з цим питанням робити – це просто заблокує вашому бізнесу вихід на ринок.

Останні кілька місяців досить активно обговорюється тема трудової міграції молодих українців. Хтось каже, що це катастрофа, тому що ці люди їдуть і вже не будуть нічого робити для країни. Хтось каже, що навпаки, люди отримають досвід і знання, які потім привезуть додому. Хто з них є ближчим до істини?

Жоден. Мені здається, що істина посередині. Питання не в тому, будуть люди повертатися чи ні. Ми живемо не в 1980-х, коли починається "ковбасна" еміграція людей в пошуках кращого життя. У сучасному світі є місця, де якісь речі робити простіше. В Долині розвивати інновації значно простіше, тому що тут є доступ до капіталу і відповідної бізнес-культури. В Україні є люди з такими мізками, про які мріють американські компанії. Тому так розвинений аутсорс наших технологічних рішень на Захід.

Зверніть увагу Критична уразливість в ноутбуках: відомо які моделі в зоні ризику

Питання не в тому, де фізично будуть знаходитися люди. Питання в тому, який внесок вони можуть зробити в українську економіку. Маса моїх друзів в США пиляють стартапи, у яких десятки людей в розробці. Так одна людина, що виїхала створює 10 робочих місць в країні. Тим більше, що для сфери інновацій релокейт – це характерна риса. Якщо хтось поїхав і сидить на Балі, роблячи проекти, які забезпечують 100 робочих місць в Україні, то а чому б і не так?

Всі висловлювання, думки і позиції представлені в статті – особиста думка Галини Василевської, не є позицією роботодавця і можуть не співпадати з позицією компанії.