Про це повідомляється в журналі The Astrophysical Journal Letters.
Читайте також: Вчені повідомили, що станеться з Сонцем після його загибелі
Дослідницька група під керівництвом Тома Секкалла з Університету Королеви в Белфасті знайшла підтвердження цієї гіпотези, в якій йдеться про блукання газових гігантів. Вчені визначили склад астероїда (120216) 2004 EW95 в Поясі Койпера, який підтвердив той факт, що небесне тіло було колись "вигнане" з внутрішньої частини Сонячної системи в зовнішню область.
Вперше на астероїд 2004 EW95 звернула увагу група Уеслі Фрейзера – астронома з Університету Королеви в Белфасті, в ході програмних спостережень на "Хабблі". Відбивний спектр цього небесного тіла – спектральний склад світлових хвиль, відбитих від поверхні об'єкту – відрізнявся від спектрів схожих на нього малих тіл пояса Койпера, які в більшості своїй були малоінформативними і не дозволяли судити про хімічний склад об'єктів.
Орбіта астероїда-вигнанця показана червоними лініями
Подальше вивчення астероїда групою Секкалла за допомогою приймачів X-Shooter і FORS2 на комплексі телескопів VLT показало, що 2004 EW95 – вуглецевий астероїд. В спектрі об'єкта в ближньому ультрафіолетовому діапазоні спостерігається провал, характерний для астероїдів типу С. На думку вчених, це вказує на те, що 2004 EW95 має схоже з ними походження.
Читайте також: Сенсаційне відкриття: "Хаббл" виявив гелій в атмосфері екзопланети
Наразі це найбільший клас астероїдів, адже в нього входить 75% усіх відомих астероїдів. Крім того, відкриття має й дві інші особливості, які свідчать про присутність в астероїді оксидів заліза і філлосілікатів. Раніше ці речовини в поясі Койпера не виявлялися. На думку вчених, їх наявність можна вважати переконливим аргументом на користь того, що 2004 EW95 був викинутий в пояс Койпера з внутрішньої частини Сонячної системи.
Хоча колись уже з'являлися повідомлення про виявлення інших нетипових спектрів у об'єктів пояса Койпера, жодне з них не було підтверджено з таким рівнем точності. Відкриття вуглецевого астероїда в поясі Койпера – ключове підтвердження одного з фундаментальних прогнозів динамічних моделей ранньої Сонячної системи,
– наголосив астроном з ESO Олів'є Ено.